Адаптація першокласників до навчання у школі
Психологічна готовність дитини до навчання у школі
Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка.
Часто батьки вважають основними ознаками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.
Спілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з допомогою залякування, погроз, конфліктів .А також сформованості уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.
Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.
Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальною діяльністю.
П’ять умов адаптації першокласників у перший місяць навчання
1. Знайомство зі школою та класом.
2. Легкий портфель, без важкого приладдя і книжок.
3. Вивчення безпечної дороги від дому до школи.
4 . Опанування і прийняття правил класу.
5. Напрацювання алгоритмів повсякденного життя у школі.Протягом вересня проводяться чотири тематичні тижні.
Рекомендації батькам
1.Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
3.Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4.Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
5.Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізнішедев'ятоїгодини вечора,вставати о сьомій годині ранку).
6.Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).
7.Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
8.Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
9.У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.
10.Завжди прагніть підтримувати вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.
Окремо необхідно сказати і про відносини з вчителем
Перша вчителька - це важлива людина в житті всієї вашої сім'ї. Добре б відразу встановити з нею тісний контакт, прислухатися до її порад, пропонувати допомогу в організації свят і загальних справ – адже будь-яка ваша участь в шкільному житті піде на користь вашій дитині. Ваш син або дочка матимуть мотив гордитися вами! Обов'язково погоджуйте вимоги, щоб дитина не постраждала від ваших розбіжностей з педагогом. Якщо вас не влаштовує (або просто незрозуміла) методика навчання, попросіть вчителя пояснити її особливості і переваги перед іншими способами навчання. Думаємо, що будь-який вчитель зробить це охоче, адже він зацікавлений бачити у вас в першу чергу помічників, а не критиків. Від вчителя залежить і те, який сусід по парті "дістанеться" вашій дитині. Це - важливий чинник успішної адаптації першокласника. Обов'язково поцікавтеся, які відносини складаються у дітей, що сидять разом. А можливо, це ваш нащадок заважає комусь на уроках? Не лякайтеся, діти ще не освоїли незвиклі норми поведінки, та і просидіти 30 хвилин, не відволікаючись, в цьому віці достатньо складно. Постарайтеся поговорити з вашим школярем про те, що уміння поважати іншого, коли той працює – дуже цінне уміння. Обов'язково хваліть, якщо він витримав подібне випробування з честю. Стимулюйте допомогу дітей один до одного, не заохочуйте позицію "моя хатина з краю", - хто знає, можливо, саме взаємодопомога і добре відношення між однокласниками допоможе вашій дитині у важкий момент.
Психологія молодшого школяра
Молодшими школярами вважають дітей віком від 6/7 років, які навчаються у 1-4 класах сучасної школи. Цей віковий період завершує етап дитинства. Опановуючи новий для себе вид діяльності - навчання, молодші школярі ще багато часу й енергії віддають грі. У цих видах діяльності розгортаються їх стосунки з ровесниками і дорослими, особистісне психічне життя і психічний розвиток, формуються психічні новоутворення, завдяки чому діти виходять на новий рівень пізнання світу і самопізнання, відкривають нові власні можливості і перспективи.
Загальна характеристика розвитку молодшого школяра
Адаптація учнів п’ятих класів до нових умов навчання
Проблеми наступності у навчанні .
Потрібно знати дитину, знати її силу і слабкості,
розуміти її думки, переживання,
бережно доторкнутися до її серця.
В.О. Сухомлинський
Поняття “адаптація” – одне з ключових у дослідженні живого організму, оскільки саме механізми адаптації, вироблені в результаті тривалої еволюції, забезпечують можливість існування організму в мінливих умовах середовища.
Термін “шкільна адаптація” став використовуватися для опису різних проблем і труднощів, що виникають у школі. Із цим поняттям пов’язують відхилення в навчальній діяльності – утруднення в навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку. Цілком природно, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптованості повинне бути спрямоване на усунення причин, що її викликають.
Психологічна адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значимих ланцюгів. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних потреб. Адекватна форма поведінки при задоволенні потреби – це така форма поведінки, що не перешкоджає можливості задоволення іншої основної потреби.
Молодший підлітковий вік – 10-11 років. В цей час діти загалом врівноважені, спокійні, вони довірливо ставляться до дорослих, визнають їхній авторитет, чекають від вчителів, батьків, інших дорослих допомоги та підтримки. Це відкриває великі можливості з точки зору виховних впливів.
Головні завдання розвитку в цей період:
- формування вміння навчатися в середній школі;
- формування уявлення про себе як про умілу людину з великими можливостями розвитку;
- розвиток навчальної мотивації, інтересів
- розвиток навичок співпраці з однолітками, вміння змагатися з іншими, вірно й різнобічно порівнювати свої результати з успішністю інших;
- формування вміння досягати успіху й правильно ставитися до успіхів та невдач, розвивати впевненість в собі.
В середній школі радикально змінюються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи «куратор – вчителі-предметники», уроки, як правило проходять в різних кабінетах. Такий перехід співпадає з закінченням дитинства. За свідченням психологів, у цьому віці у зв’язку з настанням етапу статевого дозрівання відбуваються зміни у пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів робіт потребує більше часу. Діти частіше відволікаються, можуть бути роздратованими, неуважними, неадекватно реагувати на зауваження тощо. Психологічні та психофізичні дослідження свідчать, що на початку навчання в 5 класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання східний з тим, який був характерним для початку навчання в 1 класі. Це проявляється у зростанні тривожності, зниженні працездатності, підвищеної несміливості, або, навпаки, розв’язності, неорганізованості, забудькуватості.
У більшості дітей подібні відхилення зникають через 2-3 тижні навчання. Однак є діти, які мають функціональні відхилення, у яких процес адаптації затягується на 2-3 місяці і більше. З періодом адаптації часто пов’язані і захворювання дітей. Подібні захворювання носять психосоматичний характер. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, втрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими.
Шкільне життя п’ятикласників ускладнюється також часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів - предметників, які не розрізняють 5-ти класників та інших учнів середньої школи, висуваючи до всіх однакові вимоги. Складності викликає необхідність на кожному уроці пристосовуватися до своєрідного темпу, особливостям мовлення, стилю викладання кожного вчителя.
На що потрібно звернути увагу:
- Зміст навчальних предметів основної школи вибудовується системно, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п’ятикласників же воно лише формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами. Тому, щоб не перевантажувати п’ятикласників, наукові терміни і поняття необхідно вводити поступово, вчити дітей їх виокремлювати, характеризувати, використовувати у різних ситуаціях під час проведення уроків з різних предметів. Високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.
- Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності, а наприклад, у п’ятикласників ці властивості лише починають формуватися, тож їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, у яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору.
3. Нової якості у п’ятикласників набувають стосунки з однолітками. Діти хочуть почувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям, бути визнаними друзями. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує з одного боку, у вигляді вчинків підлітків, що виявляють ставлення одне до одного, а з іншого,— у формі осмислення вчинків однолітків та стосунків з ними і має значення для формування уявлення про себе. Ця сфера життя і спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значущою.
4. Водночас досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване “почуття дорослості”: діти потребують поваги і самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих. Якщо ж основна школа не пропонує учням засобів реалізації їх почуття дорослості, то у підлітків формується установка на вчительську несправедливість і необ’єктивність.
5.Результат тієї чи іншої діяльності для молодшого підлітка досить часто є другорядним, а на перший план виходить власне задум. Тому, якщо вчитель не стимулює ініціативу, самостійність, дитячу творчість, а лише “контролює” результати навчальної діяльності, то таке навчання втрачає для підлітка привабливість і актуальність.Вчителі з конкретних предметів повинні враховувати, що всі ці особливості є об’єктивними, але й минущими.
6. Успішність самореалізації підлітків тісно пов’язана з мікрокліматом в учнівському колективі. Важливо, щоб вчителі-предметники створювали ситуації, які б дозволяли підлітку проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, не авторитарну атмосферу навчання.
7. Урок, де учням надається можливість працювати у власному темпі й здобувати знання відповідно до рівня навченості, залишається основною, але не єдиною формою організації навчального процесу у 5 класі. Важливо ширше застосовувати й інші форми організації навчання: екскурсії, дидактичну або рольову гру, дискусії, практичні роботи тощо.